Участвуя в данном деле, Адвокаты Адвокатской компании "Соколовский м Партнеры" доказали, что датой пересечения товаром границы, является не дата оформления таможенной декларации, а фактическое перемещение груза через границу. На основании указанных выше доводов, Хозяйственный суд г. Киева признал незаконным решение ГНИ о начислении штрафных санкций, клиенту на сумму 50570,65 грн.

                      ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   міста КИЄВА

                         01030, М. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 230-31-34

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

00.00.0000 року                                                                       Справа № хх/ххх-Х

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО - ООО» м. Київ

до Державної податкової інспекції у ZZZZZ районі м. Києва

про визнання нечинним рішення

Суддя П. І. П.

При Секретар судового засідання П. І. П.

За участі представників сторін:

від позивача: П. І. П. предст., дов № хх/хх/хх від 00.00.0000 року

від відповідача: П. І. П. старш. держ. под. інсп., дов. № хх від 00.00.0000 року

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 00.00.0000 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю «ООО - ООО» звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішень державної податкової інспекції у ZZZZZ районі м. Києва № хххххххх/хххх та № хххххххх/ххххх від 00.00.0000 року, якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків с сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 55333,79 грн. та за порушення строків декларування валютних цінностей, доходів та майна , що належить резиденту України і знаходиться за її межами в сумі 1122,00 грн. відповідно.

В ході судового розгляду позивач змінив свої вимоги та просив визнати нечинним рішення державної податкової інспекції у ZZZZZ районі м. Києва № хххххххх/хххх від 00.00.0000 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 50 570,65 грн. та № хххххх/ххххх від 00.00.0000 року в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним (покупець) та фірмою «ВВВВВ», Китай, (постачальник) 00.00.0000 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № ххх/х на поставку товару (спортивного взуття) на загальну суму 300 000 дол. США на умовах СІР Одеса.

На виконання зобов'язань за даним контрактом ТОВ «ООО - ООО» 00.00.0000 року на адресу нерезидента перерахувало передплату в сумі 26704,00 дол. США. Граничний термін надходження товару за імпортом (90 днів) - 00.00.0000 року.

Товар за контрактом № ххх/х від 00.00.0000 р. надійшов на митну територію України 00.00.0000р., що підтверджується відмітками митного органу на коносаменті, ВМД № х/хххххх. Далі товар знаходився на ліцензійному митному складі під митним контролем до 00.00.0000р. Митне оформлення товарів було закінчене в повному обсязі на Київській регіональній митниці, що підтверджується ВМД № ххххххххх/х/хххххх від 00.00.0000р. на суму 26704,00 дол. США.

В ході судового розгляду відповідач частково погодився з сумою штрафних санкцій та зазначав, що термін за який ним не було дотримано терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановлені ст. 2 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״, складає лише з 00.00.0000 року по 00.00.0000 року, а не по 00.00.0000 р., тому не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у відповідному розмірі.

При цьому позивач з посиланням на ч. 1 ст. 9 Декрету КМУ ״ Про систему валютного регулювання і валютного контролю ״, зазначає, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасне декларування валютних цінностей.

Крім того позивач, що відповідач перевищив повноваження щодо застосування санкцій, передбачених ст. 16 Декрету КМУ ״ Про систему валютного регулювання і валютного контролю״, зважаючи на те, що контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами та нерезидентами, здійснюють уповноважені банки через які проводяться ці операції (п. 2 ст. 13 вказаного Декрету). Органи податкової інспекції здійснюють фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України ( п. 3 ст. 13 Декрету).

Відповідач у запереченнях на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно з наданими до перевірки товар надійшов на митну територію України (ОООО митниця) 00.00.0000 року, про що свідчить відповідна відмітка митниці (штамп ״ Під митним контролем״) згідно з інвойсом № хххххх від 00.00.0000 року.

Таким чином, відповідач вважає, що ним встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״, а саме те, що товар надійшов на територію України в повному обсязі після спливу 90 календарних днів з дати здійснення передплати за контрактом від 00.00.0000р. № ххх/х в сумі 26704,00 дол. США (термін прострочення складає 134 дня). Відповідно до статті 4 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״ порушення резидентом терміну, передбаченого ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний прострочений день у розмірі 0,3% від суми несвоєчасно одержаного товару за імпортом в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Крім того, позивачем подана Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами з порушенням строків декларування, чим порушив ст. 10 Декрету КМУ ״ Про систему валютного регулювання і валютного контролю ״.

Підсумовуючи свої заперечення відповідач стверджує про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва.

ВСТАНОВИВ:

В період з 00.00.0000 року по 00.00.0000 року співробітниками державної податкової інспекції у ZZZZZ районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ у ZZZZZ районі м. Києва) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «ООО - ООО» (надалі по тексту ТОВ «ООО - ООО») за зовнішньоекономічним контрактом № ххх/х від 00.00.0000 р., укладеним фірмою «ВВВВВ», Китай за період з 00.00.0000 року по 00.00.0000 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״, а саме товар надійшов на територію України в повному обсязі після спливу 90 календарних днів з дати здійснення передплати за контрактом від 00.00.0000 року № ххх/х в сумі 26704,00 дол. США (термін прострочення складає 134 дні).

Крім того, в акті зазначено, що ТОВ «ООО - ООО» до ДПІ Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, подано з порушенням строків декларування: декларація станом на 00.00.0000 року подана 00.00.0000р. (термін прострочення складає 66 днів), тобто з порушенням ст. 10 Декрету КМУ ״ Про систему валютного регулювання і валютного контролю ״.

за результатами перевірки,00.00.0000 року , було складено акт № хххх-хх/хх-хххххххх.

На підстави акта перевірки відповідачем 00.00.0000р. прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № хххххххххх/х/ххххх в розмірі 1122,00 грн. та рішення

№ ххххххххххх/х/ххххх в розмірі 54211,79 грн.

Не погодившись з результатами перевірки позивач звернувся до суду.

Актом перевірки встановлено, що 00.00.0000 року між ТОВ «ООО - ООО» (покупець) та фірмою «ВВВВВ», Китай(постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт № ххх/х на поставку товару (спортивного взуття) на загальну суму 300 000 дол. США на умовах СІР Одеса.

На виконання зобов'язань за даним контрактом ТОВ «ООО - ООО» 00.00.0000р. на адресу нерезидента перераховано як передплата грошових коштів в сумі 26704,00 дол. США. Граничний термін надходження товару за імпортом (90 днів) - 00.00.0000р.

Позивачем отримано разову (індивідуальну) ліцензію № ХХххххххххххх на зовнішньоекономічну операцію згідно з заявкою № хх від 00.00.0000р. підставою для оформлення ліцензії є Накази Мінекономіки України № хх від 00.00.0000р., № ххх/ххх від 00.00.0000 року. Ліцензія дійсна до 00.00.0000 року включно.

Товар по імпорту надійшов згідно з ВМД № ххххх від 00.00.0000 року на суму 26704,00 дол. США.

При цьому в акті перевірки зазначено, що на митну територію України (ООООО митниця) товар надійшов 00.00.0000р., про що є відповідна відмітка митниці (штамп ״ Під митним контролем״) згідно з інвойсом № хххххх від 00.00.0000р.

На підставі наведеного згідно зі спірними рішеннями до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 54211,79 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1122,00 грн. штрафних санкцій за порушення строків декларування.

З висновками, викладеним в акті перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״ від 23 вересня 1994 року № 18594-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Уразі порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״, відповідно до ст. 4 цього ж Закону до порушника застосовується господарська санкція у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (митної вартості недопостановленої продукції) в іноземній валюті, перераховано у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

В ст. 1 закону України ״ Про зовнішньоекономічну діяльність״ від 00.00.0000р. № ххх-ххх зазначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівлі (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переход права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується , від продавця до покупця (абз. 38 ст. 1 Закону № 959-ХІІ).

Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Частиною 1 ст. 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується - у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п. 23, п. 35 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація: пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

В ході судового розгляду встановлено, що товар за контрактом № ххх/х від 00.00.0000р. надійшов на митну територію України 00.00.0000 року. Зазначений факт підтверджується відміткою Одеського МТП склад № хххххх на коносаменті № ХХ/ХХХ/ХХХ-ххх, відміткою митного органу (штамп ״ Під митним контролем״), а також ВМД № ххххххххх/хххххх.

На судовий запит до Одеської митниці останньою було надано відповідь (лист № хх/хххх/ххххх від 00.00.0000 року за підписом начальника Одеської митниці), в якому зазначено, що товар (взуття спортивне на підошві з полімерних матеріалів та з верхом текстильних матеріалів - 4520 пар) прибув до Одеського морського торговельного порту на т/х ״NNNNN״ і був взятий під митний контроль, що підтверджується відтиском штампу ״ Під митним контролем״ від 00.00.0000р. № ххх Одеської митниці на коносаменті № ХХ/ХХХ/ХХХ-ххх.

00.00.0000 року вказаний товар було поміщено на митний ліцензійний склад Одеського морського торговельного порту у режимі митного складу по ВМД № хххххххххх/х/хххххх, звідки 00.00.0000р. його було відправлено до Київської регіональної митниці.

З матеріалів справи вбачається , що 00.00.0000р. митне оформлення товару було закінчене, що підтверджується ВМД № хххххххххх/х/хххххх від 00.00.0000 року.

Також в матеріалах справи містяться відомості про те, що позивачу приватним підприємством «ППППП» були надані послуги з транспортно - експедиторських послуг, зокрема експедирування, розміщення на склад тимчасового схову та перевезення контейнеру № ХХХХххххххх, що підтверджується договором № ХХХ/ххх/хххх-х від 00.00.0000 р., укладеного між позивачем та приватним підприємством «ППППП», рахунок № ххх від 00.00.0000р.,платіжним дорученням з відміткою банку про сплату за рахунок № ххх від 00.00.0000 року.

У відповідь на запит № хххх від 00.00.0000р. приватне підприємство «ППППП» підтвердило факт надходження товару в контейнері № ХХХХххххххх від 00.00.0000р. та задало пояснення щодо схеми проходження контейнеру від порту відправлення до порту відвантаження.

Разом з відповіддю приватне підприємство «ППППП» надало коносамент № хххххххххх, що підтверджується наявність товару, обумовленого саме контрактом № ххх/хх від 00.00.0000р., із зазначенням підприємства - отримувача даного товару (ТОВ «ООО - ООО»).

Копії всіх вищевказаних документів долучено до матеріалів справи.

Враховуючи викладені обставини господарський суд погоджується з затвердженнями відповідача щодо порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановлених ст.2 Закону України ״ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті״, однак не погоджується з встановленим в акті перевірки терміном такого порушення.

В ході судового розгляду встановлено, що граничним терміном надходження товару за зазначеним контрактом було 00.00.0000р., а фактично він надійшов 00.00.0000р., тобто з пропуском в 9 днів, тому у відповідача не було фактичних та правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення позивачем термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності терміном в 134 дня.

Позивач погодився з вчиненим порушенням та не заперечує проти правомірності застосування до нього штрафних санкцій за термін прострочення в 9 днів в розмірі 3 641,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України ״ Про систему валютного регулювання і валютного контролю ״, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджена Наказом Мінфіну України № ххх від 00.00.0000р.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється об'єктами підприємницької діяльності за встановленою формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 13 Наказу Мінфіну № ххх, декларуванню підлягають суми коштів, перерахованих за кордоном по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів.

Зважаючи на те, що станом на 00.00.0000р. (дата декларації) та 00.00.0000р. (дата подання) за зазначеним контрактом у позивача були вже відсутні валютні цінності, які підлягають декларуванню, то відповідно у нього ї не виник обов'язок подавати декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безпосередньо(неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій декларації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 17 К Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надавав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному обсязі правомірності прийнятих ним рішень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням поданих уточнень.

Керуючись ст. ст. 23, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення державної податкової інспекції у ZZZZZ районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових)санкцій № хххххххххх/хххххх від 00.00.0000 року.

Визнати нечинним рішення державної податкової інспекції у ZZZZZ районі м. Києва від 00.00.0000 року № хххххххххх/ххххх про застосування штрафних (фінансових)санкцій в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 50 570,66 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ООО - ООО» 3 грн.40 коп. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (Підпис) П. І. П.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 00.00.0000 року.