Хозяйственным судом Донецкой области, было принято решение о взыскании долга по договору поставки, на суму 405796 грн. 66.коп.
В даном деле принимали участие юристы «Адвокатской компании «Соколовский и Партнеры» представляя интересы истца, и доказали неправомерность отказа ответчика от исполнения своих обязательств по договору поставки

Господарський суд Донецької області РІШЕННЯ
іменем України
"03" травня 2006 р. справа № 000

Суддя господарського суду Донецької області П. Ю.О.
При секретарі судового засідання П. О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду
справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БББ" м. Київ
до відповідача приватного підприємства "УУУ" м. Макіївка
про стягнення 405796 грн. 66 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача Сидоренко В.В.
юрисконсульт від відповідача не з'явився
За згодою сторін, як винятковий випадок, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України, тобто сторонам було створено всі необхідні умови з урахуванням змагальності, рівності сторін перед законом та судом.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 405796 грн. 66 коп., який утворився згідно договору поставки продукції № 09 від 18.05.04р.
Відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, однак до суду не з'явився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в неї матеріалами згідно ст. 7 5 ГПК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив: Позов мотивовано тим, що на виконання пункту 1.1 укладеного між сторонами договору № 09 від 18.05.04р. на постачання продукції, позивач здійснив на адресу відповідача 29.06.04р. та 6.07.04р. постачання продукції на загальну суму 4205796 грн. 66 коп.
Факт постачання продукції підтверджується видатковими
накладними № 00000 від 29.06.04р. та № 0001 від 16.07.04р.,
довіреностями МАЄ № 5555 від 25.06.04р. та МАЄ № 999 від 6.07.04р.
Договір № 09 від 18.05.04р. передбачає альтернативну форму
розрахунків.
Згідно із п. 5.3 укладеного між сторонами договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до п. 5.4 договору у випадку неможливості виконання покупцем умов п. 5.3 договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється у вексельній формі, про що складається додаткова угода.
Згідно із п. 1 додаткової угоди до договору відповідач на виконання п. 5.4 договору повинен був передати позивачу простий вексель номінальною вартістю 3660000 грн. 00 коп..
16.03.05р. відповідач передав Позивачу по акту прийому-передачі простий вексель номінальною вартістю 3660000 грн. -00 коп.
Простий вексель у даному випадку виконує функції розрахункового документа по зобов'язанням, а тому між сторонами відсутній спір в даній частині.
Оскільки за допомогою векселя відповідачем сплачено частку товару, за ним утворився борг в сумі 405796 грн. 66 коп., який позивач намагається стягнути.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, пни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України ВІН вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.
Законодавець визначає, що особливості регулювання майнових ВІДНОСИН у сфері господарювання визначаються господарським кодексом. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 :т. 17 9 ГК України.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності зі ст.ст. 202, 203 ГК України, ст. 599 ЦК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов'язання відповідач не виконав. Тому позов щодо стягнення з нього 4057 96 грн. 66 коп. боргу обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 4 9 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст. ст. 526, 530, 599, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст. 193, 202, п. б ст. 232, ст. ст. 264, 265 ГК України, ; ст. ст. 44, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "УУУ",86100, м. Макіївка на користь: товариства з обмеженою відповідальністю "БББ", 01133, м. Київ, борг в сумі 405796 грн. 66 коп., витрати по держмиту в сумі 4057 грн. 97 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн.00 коп., видавши наказ.З. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

На постановление Хозяйственного суда Киевской области ответчик подал
апелляционную жалобу. Киевский Межобластной Апелляционный Хозяйственний
суд апелляционную жалобу ответчика не удовлетворил, а Постановление
Хозяйственного суда Киевской области оставил без изменений.

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ-33. вул. Жилянська, 58-6 тел. 284-37-31
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

00.00.0000 року Справа № ххх-ххх/хх-хх

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
Головуючого судді П. І . П (доповідач по справі),
Суддів П. І . П .,
П. І . П.
Секретар судового засідання П. І . П.
за участю представників сторін
від позивача: Гербеда Г.Г. - дов. від 00.00.0000 року № хх
від відповідача: П. І . П. - дов. від 00.00.0000 року № ххххх/х/ххх-хх
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі на постанову господарського суду Київської області від 00.00.0000 року.
по справі № ххх-ххх/хх-хх (суддя П. І . П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ״УУУУ״, м. УУУУ
МММММММ району Київської області
до Державної податкової інспекції у УУУУУУУ районі,
м. УУУУУ ХХХХХХХ району Київської області
про визнання нечинними рішень ДПІ у УУУУУУ районі
про застосування штрафних санкцій № хххххххххх/х від 00.00.0000
року та № ххххх-ххххх/х від 00.00.0000 року.

встановив:

До господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „УУУУ" з позовом до Державної податкової інспекції у УУУ районі про визнання нечинними рішень ДПІ у УУУУУУ районі про застосування штрафних санкцій № ххх/хх від 00.00.0000 року та № хххххххххх/х від 00.00.0000року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідача не було допущено до проведення перевірки через непредставлення документів на таку перевірку, а тому рішення ДПІ у ХХХХХХ районі суперечить вимогам закону.
Господарський суд Київської області об'єднав позовні вимоги про визнання нечинним рішення ДПІ у ХХХХХХ районі №
№ хххххх/хх від 00.00.0000 року та про визнання нечинним рішення ДПІ у ХХХХХХ районі № ххххх/ххх від 00.00.0000 року в одне провадження.

Постановою господарського суду Київської області від 00.00.0000 року у справі № ххх-ххх/хх-хх позовні вимоги задоволені повністю. Визнано визнання нечинними рішення ДПІ у ХХХХХХ районі про застосування штрафних санкцій № ххххх/х від 00.00.0000 року та № хххххх/х від 00.00.0000 року. З Державного бюджету на користь позивача стягнуто 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова мотивована тим, що акт перевірки складений з порушеннями закону; належним чином не підписаний та не направлений позивачу.

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду, Державна податкова інспекція у ХХХХХХ районі Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 00.00.0000 року по справі № ххх-ххх/хх-хх та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду винесене з порушеннями матеріального та процесуального законодавства, судом неповно досліджені матеріали справи та ДПІ може проводити планові та позапланові перевірки.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 00.00.0000 року, 00.00.0000 року та 00.00.0000 року скарга відповідача прийнята до розгляду, проведені підготовчі дії та порушене апеляційне провадження у справі.
Позивач по справі, відповідно до ст. 191 КАС України, подав заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 00.00.00001 року представник ДПІ у Києво-
Святошинському районі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову господарського суду Київської області від 00.00.0000 року у справі № ххх-ххх/хх-хх та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ„УУУУ"відмовити повністю. Представник ТОВ ,ДДДД" проти апеляційної скарги відповідача заперечував та вважав, що оскаржувана постанова місцевого суду має бути залишена без змін.
Розпорядженнями Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 00.00.0000 року та 00.00.0000 року у складі колегії суддів здійснювалася заміна.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.
00.00.0000 року на підставі направлень на перевірку № ххх/ххх (а.с.43) та №
ххх/ххх (а.с.44) від 00.00.0000 року інспекторами сектору оперативного контролю відділу контрольно перевірочної роботи був проведений виїзд для перевірки бару-таверни „ССС" (м. Вишневе, вул. Жовтнева, 35) щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків проведення готівкових розрахунків.
В цей же день ДПІ у ХХХХХХ районі складено акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № ххххх/хх від 00.00.0000 року. Одночасно із актом перевірки № ххх/ххх/ххх відповідачем складений акт № ххх/х про відмову від підписання зазначеного акту перевірки.
00.00.0000 року ДПІ у ХХХХХХ районі прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № ххххххх/х (а.с.10) на суму 2 500 грн. за порушення позивачем п.п. І, 2 ч. 1 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 00.00.0000 року № ххх/хх-ВР (далі - Закон № ххх/хх-ВР) та рішення № ххххххх/х (а.с.60) про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 80 грн. за порушення ч. 1 ст. 7 Закону № ххх/хх-ВР.
Не погоджуючись з винесеними рішеннями ДПІ ТОВ „УУУУ" звернулося з позовом до господарського суду.

Дослідивши докази що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова має бути залишена без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу України" від 00.00.0000 року № ххх-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законом України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до ч. 7 ст. 11і Закону України „Про державну податкову службу України" позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і лодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
При цьому ст. 11і Закону України „Про державну податкову службу України" встановлено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду та на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Стаття 11 Закону України „Про державну податкову службу України" визначає, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпис) керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, а якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що у співробітників ДПІ у ХХХХХХ районі на час проведення перевірки не було рішення керівника податкового органу» яке оформляється наказом, із зазначенням в ньому підстав для проведення перевірки, передбачених ст. 11і Закону України „Про державну податкову службу України". Рішення суду про проведення перевірки на об'єкті позивача відповідач також не мав.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те5 що співробітники позивача з'явилися на перевірку без всіх передбачених законодавством документів на право проведення перевірки, і як наслідок - не могли надати їх під розписку платнику податків.
Тобто, позивач мав підстави для недопущення співробітників відповідача для проведення перевірки., що за твердженням його представника і відбулося в даному випадку. Зазначене також підтверджена копією листа-повідомлення № хх від 00.00.000, року (ах.7) про недопущення до перевірки, направленого ТОВ „УУУУ״ ДПІ у ХХХХХХ районі, та отриманий останньою 00.00.0000 року.
Вказані обставини не спростовані ДШ у ХХХХХХ районі ні при розгляді справи в місцевому суді,, ні під час апеляційного провадження і апеляційний суд вважає їх встановленими.

Пунктом 1.11 „Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", затвердженого Наказом ДПА України від 00.00.0000 року № ххх та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 00.00.0000 року за № хххх/хххх, в редакції чинній на момент проведення перевірки (далі Порядок), визначається, що у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, складається акт відмови від допуску до перевірки.
Акт відмови від допуску до перевірки - це акт, який складається посадовими особами податкового органу в разі відмови підприємства в допуску до перевірки. Акт відмови від допуску до перевірки та акт відмови від підпису підписується не менш як трьома особами.
Перевіряючі ДПІ у ХХХХХХ районі не склали акт про відмову від допуску до перевірки та продовжили перевірку.
За викладених обставин колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № ххх/хх/ххххххх від 00.00.0000 року та акт № ххх/х про відмову від підписання акту перевірки від 00.00.0000 року не відповідають вимогам „Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами".

Таким чином, перевірка проведена ДПІ у ХХХХХХ районі порушенням вимог закону ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу", а акт перевірки № ххх/ххх/хххххххх від 00.00.0000 року складений з порушеннями діючого законодавства.
Частиною 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
З огляду на викладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що порушення позивача, на припущенні яких наполягає відповідач, не підтверджені допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене. рішення ДПІ у ХХХХХХ районі про застосування штрафних санкцій № хххххххх/ххх від 00.00.0000. року та № хххххх/хххх від 00.00.0000 року, правомірно визнанні місцевим судом нечинними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова місцевого суду прийнята додержанням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись П. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у ХХХХ районі на постанову господарського суду Київської області від 00.00.0000 року по справі № ххх-ххх/хх-хх залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Київської Області від 00.00.0000 року по справі № ххх-ххх/хх-хх залишити без змін
3.Справу № ххх-ххх /хх-хх повернути господарському суду Київської області
Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Помічник судді