Хозяйственным судом г. Киева принято постановление о признании незаконным решения налоговой инспекции о начислении финансовых санкций, предусмотренных Декретом Кабинета Министров Украины "О системе валютного регулирования и контроля", украинской компании в размере 338 091 гривень,.
В рассмотрении судебного спора принимали участие юристы Адвокатской компании "Соколовский и Партнеры", представляя интересы украинской фирмы. В данном судебном разбирательстве адвокаты доказали правомерность расчета резидентом России с украинской компанией с помощью внесения валюты Украины в кассу украинского предприятия при расчетах с резидентом России.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.216-65-72
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2006 № ххх
13 год. 05 хв.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ГГГ" до Державної податковому н-ському районі м. Києва
про визнання нечинним рішення
Суддя Х. О.О.
Секретар судового засідання К. О.В. Представники:
Від позивача Соколовський В.В. - предст. Сидоренко В.В.-предст.
Від відповідача Л. Н.Е.-ст.держ.под.інсп., З. А.Л.- держ.под.інсп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДПІ у н-ському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.02.2006 № 0000
Позовні вимоги мотивовані тим, що розрахунки нерезидентів за надані позивачем транспортні послуги проведені грошовими коштами у національній валюті України у касу підприємства, що прямо передбачено умовами договорів укладених з нерезидентами, та не суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного врегулювання і валютного контролю" внаслідок проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом у національній валюті України через касу підприємства, тобто без участі уповноваженого банку, а тому штрафні санкції, передбачені п. 2 ст. 16 зазначеного Декрету, застосовані до товариства правомірно (заперечення у справі).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
21.02.2006 відповідачем - Державною податковою інспекцією у н-ському районі м. Києва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000, яким за порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністри України «Про систему валютного врегулювання та валютного контролю" на підставі п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ГГГ" застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 338 091,00 грн.
В порядку адміністративного оскарження зазначене рішення не переглядалось.

Спірне рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 16.02.2006 № 2658-0286 "Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „ГГГ" (код ЄДРПОУ 3333333) за період з 09.08.2001 по 01.10.2005рр., в якому зазначено про порушення товариством ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного врегулювання та валютного контролю" внаслідок здійснення розрахунків з нерезидентами у гривнях без участі уповноваженого банку шляхом внесення коштів в касу підприємства.
Як встановлено матеріалами справи, 21.04.2003 між ТОВ „ГГГ" та ТОВ „Э. Д." (Росія) укладений договір № 1/1, предметом якого є надання позивачем нерезиденту послуг з перевезення. За умовами п. 4.3 договору та додаткової угоди № 1 від 21.04.2003 до нього оплата за надані послуги проводиться готівкою у національній валюті України (гривнях) до каси підприємства довіреною особою.
Також 21.04.2003 між ТОВ „ГГГ" та ТОВ „ Э и П" (Росія) укладений договір № 1, предметом якого є надання позивачем послуг з перевезення. Згідно з п. 4.3 договору та додаткової угоди № 1 від 21.04.2003 до нього оплата за послуги проводиться готівкою у національній валюті України (гривнях) до каси підприємства довіреною особою.
Аналогічний порядок розрахунків передбачений і за договором від 21.04.2003 № 2, укладеним позивачем з підприємцем Ф. М.В. (Росія) про надання послуг з перевезень. Відповідно до п. 4.3 договору від 21.04.2003 № 2 замовник оплачує перевезення та послуги, надані йому перевізником на підставі рахунку, акта виконаних робіт. Оплата проводиться готівкою у національній валюті України (гривнях) до каси підприємства довіреною особою.
Як встановлено перевіркою, та не заперечується сторонами, на виконання вказаних договорів згідно актів виконаних робіт за Договором № 1/1 від 21.04.2003 з ТОВ „Э. Д." (Росія) позивачем здійснено надання Послуг по перевезенню на загальну суму 2 934,00 грн., за договором № 1 від 21.04.2003 з ТОВ „Э і П" (Росія) - на загальну суму 273 077,00 грн. та за договором № 2 від 21.04.2003 з підприємцем Ф. М.В. (Росія) на загальну суму 58680,00 грн. Оплату за надані послуги позивач отримав від нерезидента в повному обсязі безпосередньо в касу підприємства. Отримані готівкові кошти зараховані позивачем на власний гривневий рахунок в день отримання коштів від нерезидентів.
Пунктом 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Відповідно до спільного інструктивного листа Національного банку України і Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 за № 19029/730 положення першого абзацу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами.
Згідно листа Національного банку України щодо положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та гривнях від 14.04.1998 № 13-110 дія спільного Інструктивного листа Кабінету Міністрів України та Національного банка України від 26.04.93 №10046/19029/730 щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рублям; розповсюджується тільки на розрахунки в гривнях між резидентами України та резидентами країн СНД і Балтії.
Відповідач не заперечує проти можливості здійснення розрахунків з нерезидентом за зовнішньоекономічними договорами в українських гривнях, але такі розрахунки, на його думку, відповідно до п. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему

валютного регулювання і валютного контролю" повинні здійснюватись лише через уповноважені банки.
Такі твердження відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки пунктом 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлене застереження щодо обов'язкового здійснення розрахунків через уповноважені банки лише у разі, коли такі розрахунки проводяться в іноземній валюті.
Розрахунки між позивачем і нерезидентами здійснені не в іноземній валюті, а в національній валюті України, тому висновки відповідача про обов'язок проведення таких розрахунків через уповноважений банк не ґрунтуються на вимогах Декрету.
Відтак, підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у відповідача не було.
У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує. проти адміністративного позову.
Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнається судом недійсним.
У судовому засіданні 08.06.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати компенсації позивачу не підлягають та покладаються на нього.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати не чинним рішення Державної податкової інспекції у н-ському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.02.2006 №0000.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя О.О. Х