Общество с ограниченной ответственностью "ХХХ" подало иск к Государственной налоговой инспекции в Н-ском районе г. Киева о взыскании 204629 (двести четыре тысячи шестьсот двадцать девять) грн. 81 коп. - суммы бюджетной задолженности по налогу на добавленную стоимость. Исковые требования мотивированные тем, что согласно налоговой декларации истца по НДС за август 2004 года сумма налога имеет отрицательное значение и своевременно истцу возмещенная не была, а потому на основании п. 7.7.8 Закона Украины "О налоге на добавленную стоимость" ответчик должен предоставить в орган государственного казначейства вывод с указанием суммы налога, который подлежит возмещению из бюджета.
В процессе судебного рассмотрения дела, а точнее, вне судебного заседания, юристами АО "Адвокатская компания "Соколовский и Партнеры" удалось заставить ГНИ в Н-ском районе г. Киева "добровольно" возместить сумму бюджетной задолженности по налогу на добавленную стоимость в размере 161 305 (сто шестьдесят одна тысяча триста пять) грн.. 81 коп.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, тел,486-65-72

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом ООО « ХХХ»
до Державної податкової інспекції у н-му районі м. Києва,
третя особа Відділення державного казначейства у н-ському районі м. Києва,
про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Є.О.О.
Секретар судового засідання Д.С.А. Представники:
від позивача Соколовський В.В. - предст. (довір, у справі);
від відповідача Б. К.А.- держ. под. інспектор (довір, у справі);
від третьої особи не з'явились.
На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.02.2006 о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанові:. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.02.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 20.02.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом про стягнення 204629,81 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Позивач змінив предмет позову та просить зобов'язати ДПІ у н-ському районі м. Києва протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість ООО «ХХХ» за серпень 2004 року в сумі 93300,00 грн. та за листопад 2004 року в сумі 111329,81 грн.
Заявою від 08.12.2005 позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить зобов'язати ДПІ у н-ському районі м. Києва протягом 5 днів з моменту набрання законної сили судового рішення по справі № YYY надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість ООО «ХХХ» за серпень 2004 в сумі 43324,00 грн.
Заявою від 14.02.2006 позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить зобов'язати ДПІ у н-ському районі м. Києва протягом 5 днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № YYY надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість,, що виникло; в зв'язку з експортуванням товарів за межі митної території України ООО «ХХХ» 2004 в сумі 43324,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2005 провадження у справі було зупинено до 24.01.2006 для отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу від посередників до виробника товару, придбаного позивачем.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2006 у справі № YYY закрите провадження у справі № YYY в частині позовних вимог до Відділення державного казначейства у н-ському районі м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва у справі № YYY від 31.01.2006 залучено до участі у справі Відділення державного казначейства у н-ському районі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2004 року сума податку має від'ємне значення і своєчасно позивачу відшкодована не була, а тому на підставі п. 7.7.8 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач повинен надати до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню із бюджету.
Відповідач та його представники у судовому засіданні позову не визнали, посилаючись на те, що щодо суми ПДВ в розмірі 43324,00 грн., заявленої до відшкодування з бюджету за період серпень 2004 року, зроблено запити до ДПІ у м. Х. щодо результатів проведення зустрічних перевіркою від посередників до виробника, на які не отримана на цей час відповідь, тобто неможливо підтвердити чи спростувати правомірність формування вказаної суми податкового кредиту.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представників у судове засідання не направила, заперечень на позов не надала. На підставі цього розгляд справи неодноразово відкладався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:
Позивачем - ООО «ХХХ» 20.09.2004 була подана до ДПІ у н-ському районі м. Києва податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2004 року, в якій в рядку 25 "залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів" вказана сума до відшкодування в розмірі 153300,00 грн.
14.04.2005 Державною податковою інспекцію у н-ському районі м. Києва була проведена перевірка з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2004 року, за результатами якої був складений акт №19/23-81-32071397, в якому зазначено, що висновки щодо достовірності заявленого до відшкодування ПДВ по ООО «ХХХ» будуть зроблені після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.
30.11.2005 Державною податковою інспекцію у н-ському районі м. Києва був складений акт №146/23-10/7/32071397 "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ООО «ХХХ» з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2004 року", яким встановлено наступне:
Для з'ясування обґрунтованості податкового кредиту за серпень 2004 року ООО «ХХХ» на виконання пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у н-ському районі м. Києва направлено запит для проведення зустрічної перевірки основного постачальника до Ленінської МДПІ м. М. від 25.11.2004 №2008/23/815. Отримано відповідь від 11.02.2005 за №2176/7/23-114, згідно якої встановлено, що ООО «ЧЧЧ» - посередник. Другими по ланцюгу продажу до виробника постачальниками є ООО «ИИИ» - придбано насіння гірчиці жовтої по податковій накладній №19 від 20.08.2004 в кількості 144,53т на загальну суму 314831,90 грн., в т.ч. ПДВ - 22471,98 грн. До ДПІ у м. Х. направлено запит від 29.03.2005 за №440-23/815 на проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої відповіді від ДПІ у м. Х. встановлено, що надано пояснення стосовно взаємовідносин з ООО «ИИИ», але відсутня інформація про постачальників. ДПІ у н-ському районі м. Києва направлено повторні запити до ДШ у м. Х. з метою отримання інформації про постачальників ООО «ИИИ». На дату складання акту перевірки відповіді не отримано.
Саме на вказані обставини посилається відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог.
Судом не приймаються вказані заперечення відповідача, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).
Оскільки позивач правомірно на підставі первинних документів збільшив валові витрати по першій події (оприбуткування товару), він мав право на податковий кредит та, відповідно, висновок відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в самому акті перевірки, позивачем відповідно до договору № 04/08-91 від 09.08.2004 року був придбаний товар - насіння гірчиці жовтої у ООО «ЧЧЧ» по податковим накладним № 40 від 02.08.2004 на суму 21088,80 грн.. в т.ч. ПДВ - 3514.80 грн., № 41 від 04.08.2004 на суму 19533.60 грн.. в т.ч. ПДВ - 3258,93 грн.. № 42 від 06.08.2004 на суму 42460,40 грн.. в т.ч. ПДВ - 7076.73 грн.. №44 від 10.08.2004 на суму 166094,50 грн., в т.ч. ПДВ - 27628,42 грн., № 45 від 13.08.2004 на суму 61670,60 грн., в т.ч. ГІДВ - 10278,43 грн.
Пунктом 7.2.1 Закону «Про ПДВ» передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Вказані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Постачальником товару за договором є ООО «ЧЧЧ» (договір є в матеріалах справи). На момент укладання та виконання договору зазначене підприємство було юридичною особою, зареєстрованим платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.
Факт отримання податкових накладних від зазначеного підприємства та перерахування саме йому коштів за отриманий товар не заперечує і відповідач (як і факт того, що оригінал податкової накладної підтверджується копією по прямому продавцю: перший ланцюг за Актом).
Як вже зазначалось раніше, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на той факт, що товар - гірчиця жовта - придбаний позивачем у ООО « ЧЧЧ», останнім не вироблявся та був придбаний у ООО "ИИИ" (другий ланцюг за актом).
На запити ДПІ у н-ському районі м. Києва ДПІ у м. Х. надала відповідь щодо взаємовідносин між ООО «ИИИ» та ООО «ЧЧЧ» за період з 01.08.2004 по 31.08.2004 (матеріали по взаєморозрахунках). З вказаних матеріалів, наданих ООО «ИИИ» на вимогу ДПІ у м. Х., вбачається, що між ООО «ЧЧЧ» та ООО «ИИИ» був укладений договір постачання товару, на виконання умов якого ООО «ИИИ» відвантажено товар (гірчиця), згідно накладних № 32/2 від 06.08.2004 та № 32/3 від 07.08.2004 та видано податкову накладну № 19 від 20.08.2004 на суму 134831,90 грн., в т.ч. ПДВ - 22471,98 грн. (копії накладних та податкової накладної в матеріалах справи). Розрахунки за отриманий товар були проведені між сторонами в повному обсязі. ООО «ИИИ» є виробником відвантаженої продукції.
Отже, другий ланцюг постачальників за актом перевірки позивача є останнім ланцюгом. Доказів, які спростували б відповідні відомості, надані ООО «ИИИ», жодний з податкових органів не надав.
Придбаний товар в подальшому експортований позивачем (копії вантажно-митних декларацій наявні в матеріалах справи). Відповідач не спростовує той факт, що товар був експортований позивачем належним чином.
Таким чином, всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем виконано.
Оцінюючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок про відшкодування ПДВ суд виходить з такого.
Станом на день подання позивачем податкової декларацій по ПДВ за серпень 2004 року, тобто в період, за який позивач просить здійснити відшкодування, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлювалось, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податків у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1).
Суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7).
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків (п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7).
Як свідчать обставини справи, позивачем своєчасно була подана до ДПІ у н-ському районі в м. Києві податкова декларація з ПДВ за серпень 2004 року.
За даними вказаної декларації сума податку має від'ємне значення, яке виникло у зв'язку з проведенням зовнішньоекономічної діяльності підприємства, результатом якої є застосування нульової ставки на підставі п 6.2 ст. 6 Закону №168/97-ВР, а також у зв'язку з придбанням товарів для подальшої реалізації на експорт (у т.ч. і у ООО «ЧЧЧ» -перший ланцюг за актом та ООО «ИИИ» - другий ланцюг)
Розмір бюджетного відшкодування за вказаний податковий період складає 153300,00 грн. - сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.
Однак, у вказані строки відшкодування позивачу суми податку на додану вартість в сумі 43324,00 грн. (з врахуванням часткового відшкодування та уточнень позовних вимог) не відбулося.
Згідно з результатами перевірки позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за серпень 2004 року (з врахуванням обставин, встановлених судом) підтверджуються показники податкової декларації позивача в частині 43324,00 грн.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-ІУ, який набрав чинності 31.03.2005 року з моменту публікації у газеті "Урядовий кур'єр від 31.03.2005 № 58-59, до Закону України "Про податок на додану вартість" внесено зміни та запроваджені новий порядок обчислення і сплати податку, а також порядок та умови здійснення бюджетного відшкодування.
Зокрема, підпунктом п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням змін, внесених Законом № 2505-ІУ, визначено, що при від'ємному значенні суми податку, який підлягає сплаті до бюджету, така сума при відсутності податкового боргу з ПДВ за минулі податкові періоди зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) затишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до склад) податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону).
Позивачем заявлені вимоги про відшкодування ПДВ за серпень 2004 року. Зазначені вище норми Закону України "Про податок на додану вартість" набрали чинності лише 31.03.2005. Отже, судом визнається, що декларація з ПДВ за серпень 2004 року повинна була формуватись позивачем з урахуванням законодавства, чинного на день їх складання. Закон України "Про податок на додану вартість" в новій редакції не вимагає від платників податків подання уточнюючих декларацій або здійснення перерахунку сум податку у зв'язку із введенням іншого порядку визначення суми відшкодування.
Водночас суд вважає, що механізм відшкодування має визначатись на підставі правил Закону України "Про податок на додану вартість", чинних на час розгляду справи.
Так, відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
У разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (п.п. "б" п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до-відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення,
зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).
Тобто, Законом встановлено порядок відшкодування податку, згідно з яким відшкодування здійснюється органом Державного казначейства на підставі висновку податкової інспекції.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:
операцій з коштами державного бюджету;
розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що
належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету (ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України).
Згідно з п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та ДК України від 02.07.1997 № 209/72 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, враховуючи, що Закон України "Про ПДВ" єдиним способом відшкодування податку на додану вартість визначає саме надання висновку податковим органом, відповідне відділення Державного казначейства здійснює перерахунок коштів лише на підставі такого висновку, оскільки саме такі підстави та спосіб передбачає Закон.
За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства.
Оскільки підстав невідповідності розрахунків суми бюджетного відшкодування за серпень 2004 року в сумі 43324,00 грн., або доказів про складення їх з порушенням норм податкового законодавства, відповідач не навів та не надав, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача надати висновок органу державного казначейства визнаються судом обґрунтованими.
Також суд враховує, що пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Ними є:
а) особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;
б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не є платником єдиного' пОдатку.
Як платник ПДВ позивач зареєстрований 09.07.2002. Отже, позивач зареєстрований платником ПДВ більш як за 12 календарних місяців до періодів (серпень 2004 року), за наслідками яких заявлено бюджетне відшкодування.
Доказів того, що до кола осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування, позивач не належить, податковим органом не надано.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 20.02.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат (в т. ч. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.) та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача покладаються на нього.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України.
Суд враховує, що при подачі позову, який зареєстровано в суді 29.08.2005 (тобто до набрання чинності КАС України), позивач згідно з платіжними дорученнями № 564 та № 565 від 05.08.2005 сплатив державне мито в сумі 2047,00 грн. (за позов майнового характеру згідно з первісними вимогами) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. за правилами ГПК України, чинним на час подання позовної заяви.
Разом з тим провадження у справі відкрито за правилами КАС України, який набрав чинності з 01.09.2005.
Заявою від 14.02.2006 позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить зобов'язати ДПІ у н-ському районі м. Києва вчинити юридично значимі дії, а отже в остаточній редакції заявлено позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно з пп. 2 п. З Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б» п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто -3,40
Таким чином мито сплачене позивачем у розмірі, більшому ніж встановлено законодавством України на час заявлення остаточних позовних вимог і прийняття рішення у справі, і сума надмірно сплаченого мита у розмірі 2043,60 грн. підлягає поверненню на користь позивача з Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у н-ському районі м. Києва протягом 5 днів, наступних за днем набрання даним рішенням законної сили, надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ООО «ХХХ» за серпень 2004 в сумі 43324,00 грн.
Судові витрати в сумі 3, 40 грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покласти на позивача.
Повернути ООО «ХХХ» з Державного бюджету державне мито (судовий збір) у розмірі 2043.60 грн.. сплачене платіжним дорученням від 05.08.2005 № 565, як внесене у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.