Частный предприниматель "ЧЧЧ" обратился с иском в Хозяйственный суд Житомирской области о признании недействительным решения Р-ого городского Совета № 291 от 21.09.2004г., которым Р-ий горсовет разорвал договор аренды земельного участка с ЧП "ЧЧЧ". На указанном земельном участке ЧП "ЧЧЧ" проводил строительство сооружения, которое входит в перечень запрещенных видов деятельности на земельных участках прибрежных защитных полос. Частному предпринимателю в иске было отказано. Адвокаты юридической фирмы "Правовий захист" подготовили и подали апелляционную жалобу на решение Хозяйственного суда Житомирской области. Житомирский апелляционный хозяйственный суд удовлетворил апелляционную жалобу в полном объеме.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. Справа №ххх
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ш.Л.Т.
суддів: Г.А.Г.
П.С.С.
при секретарі П.Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Балицького Т.М. - представника за довіреністю від 17.11.2005 року,
від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи «ЧЧЧ»
від "31" травня 2005 р. у справі № ххх(суддя В.К.Д.)
за позовом суб'єкта СПД - фізичної особи «ЧЧЧ»
до Р-ської міської ради, м. Р-ль Житомирської області
про визнання недійсним рішення від 21.09.2004р.,
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду протесту прокуратури н-ської області Р-ою міською радою прийнято рішення №291 від 21.09.04 р., яким відмінено п.2 рішення її виконавчого комітету №218 від 20.08.2002 р. про надання в короткострокову оренду терміном 5 років земельну ділянку "ООО", що розташований по вул. Старокиївській, 20 "а", площею 1325 кв.м. для ведення підприємницької діяльності.
Вважаючи, що вказане рішення винесена з порушенням чинного законодавства, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів, позивач подав до господарського суду Житомирської області позовну заяву.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.05.2005р. у справі №ххх в позові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи «ЧЧЧ», заявленому до Р-ої міської ради про визнання недійсним рішення від 21.09.2004р., відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, місцевий господарський суд, зіслався на ст.ст. 58, 61 Земельного кодексу України та ст.ст. 87-89 Водного Кодексу України, дійшовши висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки вважав правомірним рішення Р-ої міської ради № 291 від 21.09.04 р., так як діяльність (будівництво споруди) позивача входить в перелік заборонених видів діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду Житомирської області, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що скасування відповідачем восени 2004 року рішення від 14.05.2002 р. про надання земельної ділянки в оренду є правомірним; це поставило під загрозу чинність договору, укладеного за рішенням №125 від 14.05.2002 р.;
- визнавши відмову відповідача від свого волевиявлення правомірною, господарський суд сприяв визнанню недійсним договору, укладеного за рішенням №125 від 14.05.2002 р., а відповідно, визнанню неправомірним користування позивачем земельною ділянкою з моменту укладення договору.
- скаржник зазначає, що оспорюване рішення фактично є відмовою відповідача від договору оренди земельної ділянки, а відповідно до положень ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
- на думку позивача, відповідач, виносячи оспорюване рішення, в порушення положень ч. 4 ст. 41 Конституцій України та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі", протиправно (безпідставно) позбавляє позивача права користуватись земельною ділянкою на праві оренди, та, в порушення ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України, не маючи законних підстав, в односторонньому порядку відмовляється від договору оренди земельної ділянки;
- господарський суд дійшов помилкового висновку, що невиконання позивачем під час дії договору обмежень щодо об'єкту оренди в обсязі, передбаченому законом, та не дотримання режиму використання земель є підставою для відмови відповідача від свого зобов'язання як орендодавця по договору про оренду земельної ділянки.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.
Відповідач у письмовому відзиві за №1494 від 09.11.05 р. та його представник у судовому засіданні 10.11.05 р. проти скарги заперечив, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідач свого представника в судове засідання 19.01.06 р. не направив, про причини його неявки суд не повідомив.
Зазначене не перешкоджає розгляду скарги по суті, оскільки ухвалу про призначення судового засідання надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією 29.11.05 р. ( що підтверджується ксерокопією відповідного реєстру ), тобто про дату, час та місце розгляду скарги сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила таке.
14.05.2002 р. Р-ою міською радою прийнято рішення №125 ( п.3 ) про надання ПП «ЧЧЧ» в короткострокову оренду строком на 5 років для культурно - оздоровчих цілей та ведення підприємницької діяльності з правом викупу земельну ділянку по вул. Старокиївській, 20 "а", площею 1325 кв.м.
20.08.02 р. виконкомом Р-ої міської ради прийнято рішення №218 про відміну п.3 вищезазначеного рішення" та надання ПП «ЧЧЧ» в короткострокову оренду строком на 5 років для культурно - оздоровчих цілей та ведення підприємницької діяльності земельну ділянку "ООО" по вул. Старокиївській, 20 "а" площею 1325 кв.м. зі сплатою орендної плати у вигляді земельного податку ( п.2 рішення №218).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Згідно з положеннями абз. 8 та 9 ст. 25 та ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір на вимогу наймодавця може бути достроково розірваний за рішенням суду у випадку, коли орендар не виконує щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом, не дотримується режиму використання земель.
За результатами розгляду протесту прокуратури н-ської області Р-ою міською радою прийнято рішення №291 від 21.09.04 р., яким відмінено п.2 рішення її виконавчого комітету №218 від 20.08.20 р. про надання в короткострокову оренду терміном 5 років земельну ділянку "ООО", що розташований по вул. Старокиївській, 20 "а", площею 1325 кв.м. для ведення підприємницької діяльності з посиланням на те, що в порушення приписів ст.ст.61 Земельного кодексу України та 89 Водного Кодексу України орендар - ПП «ЧЧЧ» розпочав будівництво кафе - бару, почав складати відходи, що за висновком фахівців може призвести до руйнування орендованої земельної ділянки.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що якщо відповідач, розглянувши протест прокурора, дійшов висновку, що під час дії договору оренди земельної ділянки позивач в порушення норм чинного законодавства розпочав діяльність, яка не може проводитись на прибережній смузі острову, він згідно з абз. 8 та 9 ст. 25 та ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" міг скористатися правом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди.
Закон України №280/97-ВР від 21.05.1997р. "Про місцеве самоврядування в Україні" із наступними змінами відповідно до вимог Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно зі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міських рад віднесено, зокрема, й скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України іншим актам законодавства, рішенням, відповідної ради; прийнятим у межах її повноважень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст.59 Закону).
Рішення Р-ої міської ради №218 від 20.08.2002 р., яким земельну ділянку " ООО " площею 1325 кв.м. надано в короткострокову оренду ( строком на 5 років ), прийнято з посиланням на норми ст.59, п.4 ст.93 Земельного кодексу України.
Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково - дослідних робіт.
Норми ст.93 Земельного кодексу України встановлюють право оренди земельної ділянки.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про невідповідність Конституції чи законам України п.2 рішення виконавчого комітету Р-ої міської ради №218 від 20.08.2002 р., оскільки до компетенції органів місцевого самоврядування відноситься надання в оренду земель.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те що, прийнявши рішення від 21.09.2004р. №291 про відміну п.2 рішення виконавчого комітету Р-ої міської ради №218 від 20.08.2002р., Р-ка міська рада вийшла за межі наданих їй повноважень та порушила визначений статтею 4 Закону України №280/97-ВР від21.05.1997р. "Про місцеве самоврядування в Україні" принцип законності.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивача та відмову в їх задоволенні.
З огляду на вищенаведене оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, а апеляційна скарга - задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з місцевого бюджету ( ст.ст. 94, 196 КАС України ).
Керуючись ст.ст. 195, 198, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи «ЧЧЧ» , м. Р-ль Житомирської області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 31 травня 2005 року у справі № ххх скасувати.
Прийняти нове рішення.
Визнати недійсним рішення Р-ої міської ради, м. Р-ль Житомирської області №291 від 21.09.2004 року.
Стягнути з місцевого бюджету (Р-ої міської ради, м. Р-ль Житомирської області, вул. М. Житомирська, 12 ) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи «ЧЧЧ», м. Р-ль Житомирської області, вул. Ч-кого, 6, - 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу."
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
3. Матеріали справи № ххх повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя: Ш .Л.Т.
судді:
Г .А.Г.
П. С.С.