Вынесение постановления о возбуждении уголовного дела во многих случаях проводится без законных оснований. И это подтверждает судебная практика

Адвокаты юридической фирмы "Правовий захист" доказали, что задержание учредителя предприятия за постановлением Следователя не имеет законных оснований, что и подтверждается Постановленим районного Суда г.Киева

ПОСТАНОВА
NN липня 2005р. Н-ський районний суд м. Києва в складі:

Судді: О.
при секретарі: Г.
за участю прокурора: П.
та адвоката Соколовського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Соколовського В.В. в інтересах гр. Б. на незаконність затримання останнього за протоколом заступника начальника 2 відділу Слідчого Управління СБ України майором юстиції С. від 00.00.2005 року, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла скарга адвоката Соколовського В.В. в інтересах гр. Б. на незаконність затримання останнього за протоколом заступника начальника 2 відділу Слідчого Управління СБ України майором юстиції С. від 00.00.2005 року, в якій наведено доводи щодо недотримання вимог ст. 106 КПК України та грубе порушення ч. 1 ст. 8, ч.2 ст. 19 та ч.ч. 1-3 Конституції України.
Вивчивши скаргу, дослідивши необхідні для прийняття рішення за скаргою матеріали кримінальної справи, заслухавши думку адвоката, який підтримав скаргу, прокурора, який просив відмовити в задоволенні скарги, суд вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно з Конституцією України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до вимог ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Лише в разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання під вартою особи як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом.
Відповідно до вимог ст. 106 КПК України орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі лише за наявності однієї з підстав, перелічених у ч. 1 ст. 106 КПК України, зокрема, коли очевидці прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
Також для прийняття рішення про затримання підозрюваного поряд з вказаними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву, зокрема, необхідність перешкодити особі ухилитись від розслідування, сховатись від органів розслідування або справити негативний вплив на його перебіг чи виключити можливість продовження злочинної діяльності.
Як вбачається з протоколу затримання від 00.00.2005 року заступником начальника 2 відділу Слідчого Управління СБ України майором юстиції С. в якості підстав затримання гр. Б. вказано, що очевидці примо вказують на гр. Б., як на особу, яка вчинила незаконне утримання (заволодіння) чужим майном - речовими доказами у кримінальній справі № ххх на суму 1000 000,00 грн., підроблення та використання завідомо підробних документів, а також легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, придбавши за кошти від реалізації привласненого майна, два легкових автомобілі.
Наявні в протоколі затримання гр. Б. від 00.00.2005 року дані, свідчать про відсутність будь якого мотиву для його затримання.
Крім того, вивчені судом в режимі, що забезпечує нерозголошення даних досудового слідства, матеріали кримінальної справи, порушеній відносно гр. Б. за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.1, 358 ч.ч.1,3 КК України, дають підстави вважати про недодержання вимог закону, передбачених ст. 106 КПК України при здійсненні затримання гр. Б.
Так, в справі відсутні очевидці, які прямо вказують на гр. Б. як на особу яка начебто привласнила майно, до того ж на даний час нестача майна не встановлена.
У справі відсутні будь-які бухгалтерські документи, які підтверджують отримання гр. Б. товарів від гр. У. та інших осіб, також відсутні докази чи показання очевидців про підроблення гр. Б. документів, взагалі відсутні докази вчинення гр. Б. злочину, передбаченого ст. 209 ч.1 КК України.
Будь-яких даних про те, що гр. Б. намагався втекти чи перешкоджати розслідуванню справи, в матеріалах кримінальної справи не міститься, не встановлено їх наявність і в ході судового засідання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що затримання гр. Б. підлягає визнанню незаконним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, 106, 115 КПК України,
постановив:
Скаргу адвоката Соколовського В.В. в інтересах гр. Б. задовольнити.
Визнати затримання гр. Б. за протоколом заступника начальника 2 відділу Слідчого Управління СБ України майором юстиції С. від 00.00.2005 року незаконним.
На постанову може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.
Суддя О.