Спор о признании недействительными налоговых уведомлений - решений, за нарушение срока расчета в сфере ВЭД

ООО "НВПР" обратился с иском к Государственной налоговой инспекции в Н-ском районе г. Киева о признании недействительным первого налогового уведомления-решения, по которому истцу насчитано налоговое обязательство - пеня за нарушение срока расчета в сфере ВЭД в раз мере 147 640,00 грн. и первое налоговое требование, по которому истцу насчитано налоговое обязательство - пеня за нарушение срока расчета в сфере ВЭД в размере 147 638,95 грн.
ООО "НВПР" иск удовлетворен в полном объеме

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.216-65-72
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2005 м. КИЇВ №25/170-32/182
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВПР"
до Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги
Суддя: О.О.Х. Представники:
Від позивача: Соколовський В.В. - предст.,
Від відповідача: Ж.Т.Б. - гол.держ.под.інсп., Т.О.Є. - гол.держ.под.інсп.,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 27.04.2005 до 26.05.2005 та з 26.05.2005 до 07.06.2005.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними:
- податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва від 20.05.2004 № 0002282314/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 640,00 грн.;
- першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва від 10.06.2004 № 1/3742, якою визначено суму податкового боргу позивача за узгодженим податковим зобов'язанням за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 638,95 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що не отримана позивачем від нерезидента сума у розмірі 1 094 608,00 рос. руб не є валютною виручкою у розумінні ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а податком на доходи іноземної юридичної особи, який утримано контрагентом позивача як податковим агентом та переказано до Державного бюджету Російської Федерації. З урахуванням позивач стверджує, що у відповідача не було правових підстав для нарахування на вказану суму пені, передбаченої ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення на позов тим, що позивач, не отримавши від нерезидента у передбачені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строки валютної виручки у розмірі 1 094 608,00 рос. руб, звернувся до Арбітражного суду Московської області з позовною заявою про стягнення з нерезидента (ВАТ "ЧЗГ") боргу в сумі 1 094 608,00 рос. руб. Рішенням Арбітражного суду Московської області від 29.05.2002 № 3562/02 у вказаному позові відмовлено. Посилаючись на ч. З ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено, відповідач вважає правомірними дії Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва щодо застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Арбітражного суду Московської області від 09.12.2003 № 17482/02, залишеним без змін Постановою Федерального арбітражного суду Московського округу від 09.07.2004, встановлено, що податок на доходи іноземної юридичної особи у розмірі 1 094 608,00 рос. руб. утримано з позивача помилково, в зв'язку з чим зобов'язано Інспекцію по податках та зборах Російської Федерації по м. Ч---ов Московської області повернути позивачу з Федерального бюджету Російської федерації податок на доходи іноземної юридичної особи, утриманий із доходів позивача в розмірі 1 094 608,00 рос. руб. Таким чином, відповідач стверджує, що вказана сума є валютною виручкою у розумінні ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Н-ському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.05.2004 № 0002282314/3, яким позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "НВПР" згідно з підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III на підставі акту документальної перевірки № 309/23-14/21697979 від 29.10.2003, рішення Державної податкової адміністрації України від 18.05.2004 № 3895/6/25-2215 про результати розгляду скарги та відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 640,00 грн.
Оскільки сума пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 640,00 грн. позивачем не була сплачена у строки, визначені спірним податковим повідомленням рішенням, відповідачем відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" було надіслано на адресу позивача першу податкову вимогу від 10.06.2004 № 1/3742, якою визначено суму податкового боргу позивача за узгодженим податковим зобов'язанням за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 638,95 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки від 29.10.2003 № 309/23-14/21697979, між позивачем та ВАТ "ЧЗГ" (Російська Федерація) було укладено контракт від 19.07.2000 № 05/2000 (та підписано доповнення до нього від 27.11.2000 № 1), відповідно до умов якого ВАТ "ЧЗГ" доручив позивачу виконати роботи по металізації внутрішньої та зовнішньої поверхні димових труб РТС ГПЗ-1 методом газотермічного напилення порошкового цинку.
На виконання умов вказаного контракту позивач виконав на користь ВАТ "ЧЗГ" роботи на загальну суму 5 409 024,94 рос. руб.
Згідно виписок банку ВАТ "ЧЗГ" в рахунок оплати виконаних позивачем робіт 25.11.2001 та 17.02.2002 перерахував на рахунок останнього кошти на загальну суму 4 314 416,94 рос. руб., а також утримав з позивача податок на доходи іноземної юридичної особи у розмірі 1 094 608,00 рос. руб. та сплатив його до Федерального бюджету Російської Федерації.
З урахуванням наведеного актом перевірки встановлено, що станом на 28.10.2003 року за контрактом від 19.07.2000 № 05/2000 у позивача обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 1 904 608,00 рос. руб.. в т.ч. 99 883,06 рос. руб., за несвоєчасне повернення яких позивачу на підставі акту перевірки від 12.02.2002 № 8/22-20 було нараховано пеню у розмірі 7 410,06 гри., яка повністю сплачена позивачем до бюджету.
Сума ж у розмірі 994 724,94 грн. підлягала поверненню позивачу до 17.02.2002.
На момент перевірки документів, які б підтверджували надходження валютних коштів на митну територію України від ВАТ "ЧЗГ", позивачем до перевірки не надано. Індивідуальна ліцензія Національного банку України на продовження термінів розрахунків у позивача відсутня.
Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок про те, що в ході виконання контракту від 19.07.2000 № 05/2000 встановлено неповернення позивачу валютних коштів за вказаним контрактом у розмірі 1 094 608,00 рос. руб., в т.ч. 994 724,94 грн., чим порушено вимоги ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Відтак, з огляду на неповернення позивачу коштів у розмірі 994 724,94 грн. до 17.02.2002, відповідачем було застосовано до позивача пеню, передбачену статтею 4 цього Закону, у розмірі 147 640,00 грн., яка нараховувалась з 18.02.2002 до 05.11.2002.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Як встановлено актом перевірки, 15.02.2002 позивач звернувся до Арбітражного суду Московської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "ЧЗГ" заборгованості за контрактом під 19.07.2000 № 05/2000 у розмірі 1 094 608,00 рос. руб.
Рішенням Арбітражного суду Московської області від 06.03.2002 № А41-КІ-3562/02 Товариству з обмеженою відповідальністю "НВПР" у позові відмовлено.
У вказаному рішенні зазначено, що ВАТ "ЧЗГ" на виконання умов за контракту від 19.07.2000 № 05/2000 в рахунок оплати виконаних позивачем робіт вартістю 5 409 024,94 рос. руб. перерахував на рахунок останнього кошти у розмірі 4 314 416,94 рос. руб., а також відповідно до діючого на той час законодавства Російської Федерації утримав з позивача податок на доходи іноземної юридичної особи у розмірі 1 094 608,00 рос. руб. та сплатив його до Федерального бюджету Російської Федерації.
З урахуванням наведеного рішенням Арбітражного суду Московської області від 06.03.2002 № 3562/02 встановлено, що заборгованість з оплати виконаних позивачем робіт відповідно до контракту від 19.07.2000 № 05/2000 у ВАТ "ЧЗГ" відсутня.
Рішення Арбітражного суду Московської області від 06.03.2002 № 3562/02 набрало законної сили, є чинним станом на день розгляду, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в редакції, чинній на час здійснення позивачем зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 19.07.2000 № 05/2000, встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності і- з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом. Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в. позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
Таким чином, статті 1 та 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлюють, що обов'язковою умовою для застосування до резидента пені, передбаченої цією статтею, є наявність заборгованості у його контрагента.
Як встановлено судом вище, заборгованість з оплати виконаних позивачем робіт відповідно до контракту від 19.07.2000 № 05/2000 у ВАТ "ЧЗГ" відсутня.
З урахуванням того, що станом на 17.02.2002 зобов'язання за контрактом від 19.07.2000 № 05/2000 щодо оплати виконаних позивачем робіт вартістю 5 409 024,94 рос. руб. Відкритим акціонерним товариством "ЧЗГ" виконано у повному обсязі, заборгованість між сторонами вказаного контракту відсутня, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для нарахування позивачу за неповернення валютних коштів в сумі 994 724,94 грн. пені у розмірі 147 640,00 грн. за період з 18.02.2002 до 05.11.2002.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 640,00 грн., та перша податкова вимога Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва від 10.06.2004 № 1/3742, якою визначено суму податкового боргу позивача за узгодженим податковим зобов'язанням за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 638,95 грн., підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені у відзиві на позовну заяву, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню. Спірне податкове повідомлення - рішення та перша посадкова вимога підлягають визнанню недійсними.
Судові витрати у сумі 203 грн. (85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва від 20.05.2004 № 0002282314/3.
Визнати недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва від 10.06.2004 № 1/3742.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва (01234, м. Київ, вул. ЛЛЛЛЛ, 2, ідент. код 000000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВПР" (43210, м. Київ, вул. ППППП, 6, ідент. код 00000001) 203.00 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.О.Х.