Участвуя в данном деле, Адвокаты Адвокатской компании "Соколовский и Партнеры" доказали,что признание учредительных документов контрагентов недействительными с момента регистрации не влияет на автоматическую недействительность всех договоров и выданных налоговых накладных, а также не лишает права предприятия на налоговый кредит по таким накладным. На основании указанных выше доводов, Хозяйственный суд Киевской области признал незаконным решение ГНИ о начислении штрафных санкций, клиенту Юридической фирмы "Правовий захист", на сумму 708 832 грн.

господарський суд

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА Іменем України

"30" жовтня 2007 р. Справа № !!!!!!

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" до Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі № 0000000 від 05.09.2005р.

За участю представників:

Позивач - Ольховська В.В.

Відповідач – ЗЗЗЗЗЗ

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «XXX» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000000 від 05.09.2005 року.

Відповідно до ухвали від 13.10.2005 року було відкрите провадження в адміністративній справі у відповідності до п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до розгляду на 08.11.2005 року. Розгляд справи відкладався в судових засіданнях 08.11.2005 року та 25.11.2005 року.

В судовому засіданні 06.12.2005 року позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційним судом м. Києва клопотань про поновлення строків для подачі заяв про апеляційне оскарження цивільних справ Печерського районного суду м. Києва № ****** та Святошинського районного суду м. Києва № yyyyyy та заяв про апеляційне оскарження, оскільки рішеннями по цим справам скасовано установчі документи його контрагентів, що і було підставою для податкового органу винести спірне податкове повідомлення-рішення та зменшити податковий кредит позивача.

Відповідно до ухвали від 06.12.2005 року провадження у справі № ***** було

зупинене до вирішення питання про правомірність підстав прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, які розглядались в межах цивільних справ № ******* та xxxxxx до набрання законної сили судовими рішеннями у цих справах.

Провадження у справі було поновлене відповідно до ухвали від 12.10.2007 року за клопотанням позивача у зв\'язку з остаточним розглядом цивільних справ № ******* та xxxxx. Розгляд справи було призначено на 30.10.2007 року.

В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав, вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення, за яке застосована відповідальність, крім того, спірним податковим повідомленням-рішення позивача необгрунтовано позбавлено права на податковий кредит в той час, як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні придбаного товару, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. При цьому позивач зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права платника податків на податковий кредит від обставин господарської діяльності його контрагентів, має значення лише наявність належним чином оформлених податкових накладних та докази фактичної сплати сум ПДВ в ціні придбаних товарів чи послуг.

Відповідач надав запереченням на адміністративний позов, стверджує, що за результатами проведеної податкової перевірки виявлено, що позивачем включено до свого податкового кредиту суми, не підтверджені податковими накладними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

- ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі було проведено позапланову документальну перевірку позивача із врахуванням вимог п.1 ч.б ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» за результатами якої було складено Акт від 02.09.2005 року № ооооооо.

В ході проведення перевірки достовірності даних бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «XXX»до ДПІ у Печерському районі м.Києва та ДПІ у Святошинському районі м.Києва надіслано листи-запити для проведення зустрічних перевірок ТОВ «YYY»(код *****) ТОВ «Торговий дім «YYYY»(код *******) про підтвердження взаємовідносин з позивачем.

З відповідей на надіслані в ході перевірки запити, відповідачем встановлено, що Печерським районним судом м. Києва 06.04.2004 р. у справі № *** Установчий договір та Статут ТОВ «HHHH» з 20.02.2003 року визнано недійсними (з моменту реєстрації) та свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з 28.03.2003 року (з моменту внесення в реєстр платника ПДВ).

У зв\'язку з чим відповідач вважає, що 11111 грн. за податковою накладною № 222 від 02.03.2004 року не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв\'язку з придбанням товарів, що не підтверджені податковими накладними чи іншими документами.

Крім того, відповідачем встановлено, що Святошинським районним судом м.Києва в лютому 2005 року у справі № 2-2-222 Установчий договір та Статут ТОВ «ТД «YYYY»з 02.08.2002 року визнано недійсним (з моменту реєстрації) та свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з 18.10.2003 року (з моменту внесення в реєстр платника ПДВ).

У зв\'язку з чим відповідач вважає, що 304532 грн. за податковими накладними № 222 від 19.04.2004 р.; № 333 від 10.08.2004р.; №444 від 06.09.2004р. не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв\'язку з придбанням товарів, що не підтверджені податковими накладними чи іншими документами.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з зазначеними вище підприємствами, що є порушенням вимог п.п. 7.4.2, 7.4.3., 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв\'язку з чим було прийняте податкове повідомлення -рішення № ******* від 05.09.2005 року про нарахування позивачу 472555 грн. ПДВ та 236277 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки право на бюджетне відшкодування виникло у зв\'язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбання товарів, про що свідчать виписані контрагентами податкові накладні.

В ході розгляду спору судом були досліджені обставини господарської діяльності позивача та встановлено, що податкові накладні, які відповідач вважає недійсними були виписані у зв\'язку зі здійсненням позивачем господарських операцій із купівлі товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «YYYY»та Товариства з обмеженою відповідальністю «HHHH» за господарськими договорами, виконання яких відповідачем не заперечується та не спростовується.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача Були включені до Єдиного державного реєстру, а також перебували на обліку платника податків. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, позивачем повідомлено, що за наслідками апеляційного оскарження рішень у цивільних справах Печерського районного суду м. Києва № ***** та Святошинського районного суду м. Києва № yyyyy, відповідні рішення були скасовані та прийняті рішення, якими в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Враховуючи, що висновки відповідача про безпідставність включення спірних сум до податкового кредиту ґрунтувались на судових рішеннях у цивільних справах Печерського районного суду м. Києва № ****** та Святошинського районного суду м. Києва №yyyyy, скасування таких рішень спростовує висновки перевіряючи.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов\'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід враховувати, що зазначена норма визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит і не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет ПДВ.

Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану "вартість, тому у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв\'язку з придбанням товарів (робі послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що і підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Дослідження податковим органом під час проведення перевірки підприємства позивача так званих «ланцюгів» та встановлення в зв\'язку з цим обставин, викладених відповідачем у запереченнях на позовну заяву, про те, що контрагентом та іншими підприємствами, що співпрацюють з позивачем, не сплачуються до бюджету певні суми податків, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, перевіряючими не прийнято до уваги, що податкова наклад виписується в момент виникнення відповідних податкових зобов\'язань з ПДВ у продавця товарів, і в тому разі, якщо в порушення вимог закону, відповідні податкові зобов\'язання не були відображені в податковій звітності останнього та не сплачені до бюджету.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов\'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов\'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на норми п.п. 7.2.6. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки.

Оскільки, на момент виписання спірних податкових накладних позивач не знав і не міг знати про порушення у їх виписанні (відсутність у контрагентів права на виписання податкових накладних, що не було відомо навіть податковим органам у спірний період), тому звернутись зі скаргою-не мав об\'єктивної можливості. Враховуючи, що порушення у виписанні податкових накладних були виявлені під час перевірки, податковою були з\'ясовані достовірність та повнота нарахування позивачем зобов\'язань з цього податку за цивільно-правовими операціями, і, як встановлено судом, факт здійснення відповідних господарських операцій не заперечено.

Оскільки, судом встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів, скасування державної реєстрації контрагентів не спростовує встановлені судом обставини, які дають позивачу право на податковий кредит.

Також позивач наводить недоліки в ході проведення та оформлення результатів перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, які на думку суду не стосуються протиправності нарахованих податкових зобов\'язань, що оскаржують ся по суті позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов\'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов\'язок контролювати звітність контрагента на суб\'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб\'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов\'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб\'єкти господарювання зобов\'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб\'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов\'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов\'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності де вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов\'язковими до виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем необгрунтовано позбавлено позивачі права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з посиланням на факт несплати постачальником та будь-якими іншими платниками податків до бюджету податку; на додану вартість:

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах пр протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\'єкта владних повноважень обов\'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається н відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Києво-Святошинському районі Київської області № 0002912301/0 від 05.09.2005 року протиправним і підлягає скасуванню.

Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в акті перевірки та запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не навів.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору сумі 3,40 грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 00000 від 05.09.2005 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмежені відповідальністю «XXX»(адреса, код 88888) 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви і апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя