Государственная налоговая инспекция (ГНИ) в Шевченковском районе города Киева по результатам невыездной документальной проверки по вопросу полноты начисления и своевременности уплаты в бюджет налога на добавленную стоимость (НДС) вынесла налоговое уведомление-решение. Получив отказ в удовлетворении жалоб, в рамках административного обжалования решения, сотрудники Адвокатской компании "Соколовский и Партнеры", подали исковое заявление в Окружной административной суд города Киева о признании налогового уведомления-решения недействительным. Специалист Адвокатской компании «Соколовский и Партнеры» по вопросам бухгалтерского и налогового учета - Куриленко Наталия Евгеньевна, осуществляя представительство интересов клиентов в судах по налоговым спорам, доказал правомерность формирования налогового кредита по налогу на добавленную стоимость и незаконность вынесенного ГНИ налогового уведомления-решения.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6

__________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2008 18:40 год. Справа № ХХХ

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірій Р.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про Визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

Представники:

від позивача Куріленко Н.Є., за довіреністю

від відповідача ХХХ, за довіреністю

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 000/0 від 20.09.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов\'язання з податку на додану вартість у розмірі 47550,00 грн., в т.ч. 31700,00 грн. - основний платіж та 15850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період укладення між позивачем (замовник) та його контрагентом (виконавець) договорів по виконанню робіт та наданню ряду послуг по капітальному ремонту верстатів зубофрезерного, горизонтально-розточених верстатів та їх передпродажній підготовці, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості оплачених робіт, оскільки ПП "УУУ" було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосуб\'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, яким були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.

Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.

Актом невиїзної документальної перевірки № ХХХ від 06.09.2007р. встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2006 року на 31 700,00 грн.

На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені продавцям (виконавцям) у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг), з огляду, зокрема на те, що рішенням ХХХ районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. р. справі №ХХХ визнано недійсними: установчі документи ПП "УУУ", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № ХХХ від 10.12.2001, первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори ПП "УУУ" укладені з даті перереєстрації приватного підприємства на ХХХ, а саме з 27.09.2005 року

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з\'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об\'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -встановив:

Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ", за результатами якої складено акт "Про результати невиїзної документальної перевірки з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (код ЄДРПОУ ХХХ) при взаємовідносинах з Приватним підприємством "УУУ" (код ЄДРПОУ ХХХ) у період з 01.10.2005р. по 31.03.2006р. від 06.09.2007р. № ХХХ (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення - рішення № 000/0 від 20.09.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов\'язання з податку на додану вартість у розмірі 47550,00 гри., в т.ч. 31700,00 грн. - основний платіж та 15850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання не чинним податкового повідомлення - рішення від 20.09.2007р. № 000/0 суд відзначає наступне.

Як випливає з акта перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобов\'язань з ПДВ стало включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2006 р. суми податку у розмірі 31700,00 грн.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що на підставі податкових накладних, оформлених ПП "УУУ" за результатами виконання робіт і надання послуг по капітальному ремонту верстатів зубофрезерного, горизонтально-розточених верстатів, ТОВ "ХХХ" включено до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений в піні товару (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що рішенням ХХХ районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. р. справі № ХХХ визнано недійсними: установчі документи ПП "УУУ", у тому числі Статут приватного підприємства "УУУ", зареєстрований виконкомом Миколаївської міської Ради 27.09.2005 року №ХХХ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №ХХХ від 10.12.2001р., первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори приватного підприємства "УУУ", код ЄДРПОУ ХХХ, недійсними з дати перереєстрації приватного підприємства на ХХХ, а саме з 27.09.2005 року.

У зв\'язку з наведеними обставинами в акті зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП "УУУ" (виконавець) укладено договори №ХХХ від 14.03.2006р. та №ХХХ від 18.03.2006р., відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобов\'язання по виконанню ряду робіт та наданню послуг з капітального ремонту верстатів зубофрезерного 5342 1962 року випуску, зав. № 272, горизонтально-розточувального моделі 2Н636ГФ1, 1982 року випуску, та моделі 2637ГФ1 (всього 2 верстата) і передпродажній підготовці зазначених верстатів, які належать замовнику, для приведення технічних та експлуатаційних характеристик, зазначених верстатів, у відповідність з паспортними даними.

Згідно договору №ХХХ від 14.03.2006 року вартість послуг виконавця складає 102000,0 грн. у т.ч. ПДВ - 17000,00 грн.

Відповідно до договору №ХХХ від 18.03.2006 року вартість послуг виконавця складає 88200,00 грн. у т.ч. ПДВ 14700,00 грн.

Виконання договору підтверджується складеними та підписаними сторонами актами виконаних робіт від 21.04.2006р. та від 26.04.2006р., відповідно до яких ПП "УУУ" проведено роботи з демонтажу зазначених верстатів, зроблено заміну зношених деталей та механізмів, замінено гумовотехнічні вироби, проведено ревізію усіх вузлів та механізмів, очищено їх від бруду, проведено змащувальні роботи, модернізовано системи управління верстатів, здійснено фарбування верстатів та оновлення технологічних написів, проведено консервацію направляючих та з\'єднуючих поверхонь верстатів консистентним мастилом, проведено роботи по завантаженню верстатів на автотранспортні засоби та ув\'язки верстатів на транспортних засобах.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, по зазначеним господарським операціям ПП "УУУ" видало позивачу податкові накладні:

№ ХХХ від 10.04.2006 на суму 102000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 17000,00 грн.

№ХХХ від 25.04.2006 на суму 88200,00 грн., в т.ч. ПДВ 14700,00 грн., сума ПДВ по яких включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2006 року.

Вартість отриманих від ПП "УУУ" послуг сплачена позивачем в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ПП "УУУ\'", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №ХХХ від 10.04.2006 на суму 102000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 17000,00 грн., № ХХХ від 25.04.2006 на суму 88200,00 грн., в т.ч. ПДВ 14700,00 грн. та копіями виписок з особового рахунку Банку за 10.04.2006р., 25.04.2006р.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини. які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов\'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв\'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем протягом вказаних періодів товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних від виконавця робіт ПП "УУУ".

Не є переконливим твердження відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит в зв\'язку з тим, що рішенням ХХХ районного суду м. ХХХ від 13.02.2007р. справі №ХХХ. визнано недійсними: установчі документи ПП "УУУ", у тому числі Статут приватного підприємства "УУУ", зареєстрований виконкомом Миколаївської міської Ради 27.09.2005 року № ХХХ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №ХХХ від 10.12.2001р., первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори приватного підприємства "УУУ", код ЄДРПОУ ХХХ, недійсними з дати перереєстрації приватного підприємства на ХХХ, а саме з 27.09.2005 року

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що й здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов\'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв\'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрата по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (ял. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП "УУУ" було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже мало право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 ( далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб\'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом тішення про скасування державної реєстрації суб\'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

Відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "УУУ" на момент складання даним підприємством податкових накладних не вважається анульованим, а підприємство - виключеними з Реєстру.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ПП "УУУ" податкових накладних, суд вважає помилковими.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що вимоги до п.п. 7,4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" повністю дотримані позивачем.

Придбаний позивачем за договорами № ХХХ від 14.03.2006р. та. №ХХХ від 18.03.2006р. товар в подальшому реалізовано по договору купівлі-продажу №ХХХ від 14.03.2006р.

Згідно вказаного договору позивач продав ТОВ "ААА" товар (верстати зубофрезерні та горизонтально-розточувальні, перелік яких наведений у специфікації №ХХХ від 06.04.2007р.)

В подальшому товар продано нерезиденту - ХХХ Експорт товару підтверджується наявними в справі вантажно-митними деклараціями № ХХХ від 28.04.2006, № ХХХ від 25.05.2006р., які мають відмітку ХХХ митниці "під митним контролем" та ХХХ "Під митним контролем" відповідно.

Дослідженням рішення ХХХ районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. справі № ХХХ встановлено, що позивача по справі у якості третьої особи до справи не було залучено, а тому його права та законні інтереси зазначеним рішенням суду зачапатися не можуть. Відтак відповідне рішення може стосуватися лише прав та обов\'язків сторін яки приймали участь у відповідній справі.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за квітень 2006 року по господарським операціям з ПП "УУУ" був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість". А зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.

За таких обставин, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ПП "УУУ" податкових накладних, суд вважає помилковими. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних повністю відповідає вимогам Закону України "Про податок на до дану вартість".

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 20.09.2007р. № 000/0.

Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на недостовірних висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов не відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов\'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов\'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов\'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов\'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов\'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п\'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" необґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб\'єктів владних повноважень адміністративне суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливі дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 7. цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб\'єкта владних повноважень обов\'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб\'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування їхні посадові і службові особи зобов\'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб\'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві від 20.09.2007р. № 000/0.

Присудити судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" (р/р 0000 Філія ХХХ у м. Києві, МФО 000, код ЄДРПОУ ХХХ) по сплаті судових витрат у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 12 травня 2008року.

Суддя Р.О. Арсірій