Заяви (скарги) у Європейський Суд з прав людини

Співробітники Адвокатського Об'єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери», розвиваючи досвід, напрацьований фахівцями юридичної фірми «Правовий захист», консультує клієнтів щодо можливості звернення за захистом прав, свобод і інтересів у Європейський Суд з прав людини. Крім аналізу доцільності звернення в Євросуд клієнтам також надається допомога в складанні заяв (скарг).

Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод встановлює певну систему контролю й захисту прав людини. Вона втілюється через судову практику (так зване Страсбурзьке право) двома органами: Європейською комісією з прав людини (у яку входять по одному представнику від кожної держави, що ратифікували Конвенцію) і Європейським судом з прав людини (число суддів якого відповідає кількості держав – членів РЄ; судді вибираються Консультативною асамблеєю строком на дев'ять років зі списку осіб, пропонованих державами – членами РЄ).

Варто пам'ятати, що без відповідного досвіду практично неможливо виконати всі формальні вимоги, дотримання яких перевіряється Європейським Судом з прав людини.

На деяких з вимог зупинимося детальніше:

«Ratіone personae» - заяву може бути подано тільки особою (фізичною або юридичною) або групою таких осіб, або неурядовою організацією. Приводом для цього можуть бути тільки дії або рішення держави (її органів), що порушили конкретні права, гарантовані Конвенцією. Мова йде про таке порушення, що нанесло заявникові конкретний збиток, невідшкодований у національному суді.

«Ratіone materіae» - комісія може розглядати заяви тільки із приводу порушення прав або свобод, що захищаються конкретними статтями Конвенції (до них не відносяться, наприклад, право на працю, на громадянство, на соцзабезпечення й т.д.). Комісія не є апеляційним судом у відношенні національних судових інстанцій, вона не може скасувати або замінити їхнього рішення. Однак у її компетенцію входить розгляд того, чи відповідають національні правові процедури й спосіб їхнього застосування статтям Конвенції.

«Ratіone temporіs» - заява повинна бути зроблена відносно держави, що вже ратифікувала Конвенцію. Приміром, Україна ратифікувала Конвенцію в 1997 році. Факт, визначений як порушення прав людини з боку держави, повинен відбутися саме після дати ратифікації. Виключенням можуть бути випадки у відношенні т.зв. «триваючих ситуацій», коли порушення, допущені державою до ратифікації цього документа, мають місце й після. (Наприклад, обвинувачення в державній зраді (до ратифікації) вилилося в обмеження права на свободу слова (після ратифікації)).

«Ratіone locі» - заяви повинні стосуватися тільки актів, що підпадають під юрисдикцію держави. При цьому мова йде як про дії, що відбуваються на території держави, так і про ті, які можуть мати місце за її межами. (Наприклад, там, де частина національної території de facto перебуває під контролем іншої держави.) У кожному разі маються на увазі дії або рішення державної влади (парламенту, адміністрації, судів і т.д.). Комісія не розглядає заяв відносно приватних осіб або організацій.

Крім того, скарга повинна бути подана не пізніше ніж через шість місяців після остаточного розгляду питання компетентним державним органом.

Ну й для того, щоб скарга була визнана прийнятною по суті, заявником повинні бути вичерпані всі внутрішньодержавні засоби захисту свого права, і, насамперед, судові засоби.

Таким чином, хоч складання заяви є досить трудомістким процесом, має сенс звернутися в Євросуд з прав людини, якщо сумнівів у неправильності вирішення Вашої справи компетентними органами в Україні немає, а Ваші права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, порушені.