Постанова ВГСУ: стягнення з банку суми втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних законне

Клієнт Адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери» (Позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку (Відповідач) про стягнення коштів які обліковувались на розрахунковому рахунку Позивача а також суми втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду м. Києва позовні вимоги були задоволені. Вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача суму коштів які обліковувались на розрахунковому рахунку Позивача, суму втрат від інфляційних процесів та три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва. Апеляційна скарга Відповідача була мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що в банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв’язку з чим з Відповідача було неправомірно стягнуто суму втрат від інфляційних процесів та три відсотки річних від простроченої суми.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на Постанову Київського апеляційного господарського суду та Рішення Господарського суду м. Києва в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині стягнення з Банку на користь Позивача суми втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, Відповідач зазначив, що зобов’язання Банку з перерахування коштів Позивачу є зобов’язанням з вчинення певної дії. У зв’язку із чим, на думку Відповідача, до нього не можуть бути застосовані заходи передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення суми втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних.

Юрисконсульт Адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери» Боднарчук А.Я., який в суді представляв інтереси Позивача, надав суду відзив на касаційну скаргу в якому обґрунтував, що спірні правовідносини за своєю юридичною природою, є грошовим зобов’язанням, за невиконання чи неналежне виконання якого до сторони, яка порушила зобов’язання можуть бути застосовані заходи передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, взявши до уваги заперечення представника Позивача, дійшла висновку про те, що в своїй касаційній скарзі Відповідач не довів наявність обставин, які у відповідності до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставою для скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду.

Таким чином, Вищий господарський суд України, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, прийняв постанову, якою залишив рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.