13 років надаємо правову допомогу
Господарським судом міста Києва було порушено справу про банкрутство ТОВ «ТТТ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство.
За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд визнав боржника, банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора, про що виніс відповідну Постанову.
ДПІ у Ш-му районі м. Києва не погодилась з рішенням суду першої інстанції та звернулась з касаційною скаргою на постанову господарського суду м. Києва від 00.00.2010 року у справі № 00/000-б до Вищого господарського суду України та проханням скасувати вищезазначене рішення суду та припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ «МММ».
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
За таких обставин, Постановою ВГСУ касаційну скаргу ДПІ у Ш-му районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 00.00.2010 року у справі № 00/000-б залишити без задоволення, Постанову господарського суду м. Києва від 00.00.2010 року у справі № 00/000-б залишено без змін.
Арбітражний керуючий, Філатов Владислав Арнольдович, зазначає, що встановлений частиною 3 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», обов’язок для органів державної податкової служби України оскаржувати рішення усіх судових інстанцій, що прийняті не на користь держави, до прийняття остаточного рішення Верховним Судом України призводить, зокрема, до затягування процедур банкрутства та порушення прав кредиторів. Адже тривале очікування розгляду скарги апеляційною або касаційною інстанцією унеможливлює здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів, здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, тощо. Позиція ДПС щодо апеляційного та касаційного оскарження судового рішення повинна відповідати певній правовій позиції, яка обґрунтована нормами закону, а не безпідставним бажанням отримати «рішення на користь» завдяки владним повноваженням.
Судова практика з приводу цього питання неоднозначна, проте, винесена ВГСУ Постанова свідчить про можливість отримання законного та обґрунтованого рішення завдяки всебічному повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.