Податкові пільги для підприємств комунальної власності від місцевих рад

22.02.2010 р. було оприлюднене рішення Конституційного суду України № 5-рп/2010 від 16.02.2010 р. у справі № 1-5/2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства «Страхова компанія «Аванте» щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. та статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. у системному зв’язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Отже, підлягало вирішенню питання щодо того, чи мають право органи місцевого самоврядування (Верховна Рада АРК, сільські, селищні, міські ради) встановлювати пільги із загальнодержавних податків. Частиною другою статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що органи місцевого самоврядування мають право встановлювати пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів. Автори подання звернулись до Конституційного Суду розтлумачити, як розуміти цю норму і чи стосується вона такого загальнодержавного податку, як податок з прибутку підприємств.

Конституційний Суд встановив, що податковим законодавством передбачено, що загальнодержавний податок з прибутку може зараховуватися не тільки до державного, а й до місцевих бюджетів. Але до місцевого бюджету він зараховується тільки тоді, коли його платником є підприємство комунальної власності. Тобто те підприємство, яке створила сільська, міська або селищна рада. Норма закону, яку просили розтлумачити автори звернення, говорить, що пільгу можна встановлювати в межах суми, яка надходить у місцевий бюджет.

Зазначене рішення виявилось досить спірним вже в момент прийняття, оскільки разом з ним оприлюднені 4 окремих думки суддів. Так, суддя Стрижак А.А., зазначає, що аналіз змісту статті 143 Конституції України дає підстави дійти висновку, що органи місцевого самоврядування мають право надавати пільги щодо сплати податків лише в межах вирішення питань місцевого значення (тобто виключно стосовно місцевих податків і зборів). Однак питання про встановлення податкових пільг щодо сплати загальнодержавного податку не належить до питань місцевого значення.

Ідея, закладена в Рішенні, фактично означає, що органи місцевого самоврядування можуть безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України „Про систему оподаткування“ встановлювати пільги зі сплати всіх загальнодержавних податків, які зараховуються до місцевих бюджетів, в тому числі і щодо сплати податку з доходів фізичних осіб.

На думку судді Шишкіна В. І. наведена Судом частина друга статті 1 Закону № 1251 не вказує на те, що таку дію місцеві ради можуть вчиняти стосовно загальнодержавних податків. В той самий час органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Отже, надавши «Аванте» пільгу на сплату загальнодержавного податку, Черкасько-Лозівська сільська рада (Дергачівського району Харківської області) як орган місцевого самоврядування діяла у спосіб, не передбачений Конституцією України та законами України. Така думка узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України стосовно конституційних засад організації і діяльності органів місцевого самоврядування (Рішення від 9.02.2000 року № 1-рп/2000, від 18.06.2002 року № 12-рп/2002, від 27.05.2008 року № 11-рп).

На думку юрисконсульта Адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери» Грищенка В.М., рішення Конституційного суду навряд чи можна визнати таким, що прийняте на підставі повного та комплексного аналізу норм права. Вбачаються вірними саме позиції деяких суддів, висловлені в окремих думках.

Проте рішення прийняте і повинне братися до уваги. Якими можуть бути наслідки його прийняття? Досить неоднозначними – від утвердження і розширення самостійності місцевого самоврядування, запобігання банкрутству комунальних підприємств до виникнення нових корупційних схем, зокрема – надання неправомірних вигод у вигляді пільг тощо.

У будь-якому випадку, для повного використання тих можливостей, що відкрилися при прийнятті Рішення Конституційним судом України № 5-рп/2010 та для ухилення від можливих проблем, пов’язаних з запровадженням антикорупційного законодавства, слід звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою. Таку допомогу, зокрема, пропонує Адвокатське об’єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери», надаючи кваліфіковані адвокатські послуги, займаючись податковою адвокатурою, здійснюючи представництво інтересів клієнтів у ході перевірок контролюючими органами.